З прадавніх часів Поділля вважалась "історичною країною сонця". Ось чому "сонце визнано було найпристойнішим для нього гербом".

Місто Бар, що стоїть на одному з найважливіших древніх шляхів - Кучманському, на протязі століть вважалось ключем до східного Поділля. Сюди ще в перші століття нашого літочислення завозили античні товари, про що свідчать знахідки археологів.

Наш край винятково багатий на старожитності епох і народів, бо територія його родюча і розкішна, справжня "земля обітованна" була зручною для проживання, починаючи з появи найдревніших людських колективів на Півдні Східної Європи. Краєм, де "течуть молочні ріки в медових берегах", називав наш край французький мандрівник XVII ст. д'Аллераль в своїх "Мемуарах", а самих подолян побутувала приказка - "На Поділлі всього доволі".

Для захисту від набігів південних сусідів в нашому краї розпочалося масове спорудження фортець, які стали основою для виникнення міста на найважливіших стратегічних напрямках Кучманського і Чорного шляхів

1537 рік відкрив новий період Історії нашого краю. Цього року Бона Сфорца, дружина польського короля Сигизмунда Старого, італійка за походженням, викупила місто у подільського воєводи Станіслава Одровонжа. Наказала будувати фортецю на лівому березі річки Рів, де і знаходиться сучасний Бар, якому в 1540 році було надано магдебурзьке право, пільги від повинностей, перший герб з літерами В,S. (відзнака прихильності королеви) і назву на честь італійського Барі, рідного королеві міста. Бона всі 38 років її перебування в Польщі брала найактивнішу участь в державних справах, активно впливала на формування "епохи Сигизмундів", періоду розвитку польської культури І науки, і часу доленосних подій для народів, що населяли Річ Посполиту 1 межували з нею.

В Барі пройшло дитинство і юнацькі роки Мирона Костіна (1633-1691 рр.) - визначного політичного діяча, літописця, мислителя і самобутнього поета Молдови. Його батько Янко Костін, будучи господарем Молдови, виступив проти сваволі турецького султана і змушений був рятуватися від переслідувань на Поділлі біля Бару він мав маєток, тут і був похований. Мирон Костін, одержав освіту в відомому в той час Барському колегіумі на початку 1652 року повернувся в Молдову, де одружився з племінницею Петра Могили Оленою, внучкою Симона Могили. М. Костін став одним з найбільших землевласників князівства, зайнявши третє місце в майновій ієрархії молдавських феодалів.

Жорстокі бої за Бар тривали з перемінним успіхом на протязі кількох років. Сюди в вересні 1653 року прибув з 30-тисячним військом Б.Хмельницький. Відомо декілька універсалів з поміткою "табір під Баром". Звідси Хмельницький повідомляв російських послів, що в польському таборі під Жванцем великі труднощі і голод, а козаки готові взяти осаджених штурмом. Після обрання Івана Виговського гетьманом, Бар стає його резиденцією. Барське староство надається йому у володіння.

Особливої гостроти в нашому краї набрав селянський рух, який очолив Устим Кармалюк, що народився в с. Головчинцях Барського староства (тепер с. Кармелюкове Жмеринського району). Майже чверть століття тривали селянські виступи, понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки здійснили повстанські загони.

В 1891 році м. Бар і навколишні села відвідав молодий, в майбутньому найвизначніший український історик і лідер національного руху М. Грушевський. Тут він збирав матеріали для своєї Магістерської Дисертації «Барське староство, історичні нариси ХV-ХVПІ віків», і двох томів актових матеріалів (Архів Юго-Западной России ) блискучий захист дисертації дав змогу йому зайняти професорську посаду з української історії в Львівському університеті. З приїздом Грушевського до Львова в українській історичній науці відкрилась нова ера.

Саме завдяки згаданим працям Грушевського, де поряд з описом подій в нашому краї висвітлена і історія родів Барської околичної шляхти з відповідними посиланнями на актові матеріали Київського, Московського, Варшавського та інших архівів. Про історичні події, пов'язані з Баром, багато написано українськими, польськими та російськими письменниками і істориками в минулому і тепер. Найдосконалішою є вже 22 згадана монографія «Барське староство» (Київ, 1894 - Львів 1996), М. Грушевського (1866-1934). Широчінь його поглядів в поєднанні з глибиною аналізу конкретних фактів, критичний розум і здатність проникати в суть історичних явищ, академічна форма викладу чудово поєднувалася з художнім обдаруванням історика, археолога, літературознавця, фольклориста, а потім — і політичного діяча, першого президента України.

Серед архітектурних споруд цікавими в Барі є кармелітський монастир (кляштор), руїни фортеці часу Бони. Парафіяльний костел святої Анни, споруджений (1866-1934).

Своєрідним є приміщення школи № 4 (до революції - реальне училище). Тут в 1917 р. перебував комітет 7-ї російської армії, військова друкарня. Саме тут вийшла перша газета "Известия военно- революційного комитета 7-й армии". Згодом тут був механічний технікум, школа-інтернат.

Про боротьбу в роки громадянської та Великої Вітчизняної воєн в місті розповідають експонати місцевого краєзнавчого музею в міському профтехучилищі №8. В районі в 1931 року виходить газета «Подільський край». Продуктивно працюють спиртовий та консервний комбінати, цукровий, машинобудівний заводи, підприємство «Цукропромводоналадка», міський молокозавод та м'ясокомбінат. По території району проходять три транспортних газопроводи. Сьогодні колектив Барського лійнійно- виробничого управління магістральних газопрводів експлуатує 425 кілометрів газопроводів, чотири газокомпресорних станції. За час будівництва газопроводів в районі зведено також п'ять житлових багатоповерхових будинків, два дитсадки, педагогічне училище, приміщення районної поліклініки, будинок урочистих подій, водозабірний комплекс, дві котельні теплової мережі, десятки кілометрів автомобільних шляхів. Споруджено газовідвід від основної магістралі до м. Бар. Славиться Бар своїми навчальними закладами - педагогічним училищем, автошляховим технікумом. Споруджено типове приміщення однієї з кращих в Україні - районної спортивної школи. Особливо вагомих успіхів досягають юні баскетболісти, легкоатлети, футболісти, борці.